Плоди II Ватиканського Собору за 60 років – перетворення Католицької Церкви у псевдоцеркву Нью-Ейдж /1 частина/
Дивіться це відео також на: https://rumble.com/v68lti4–ii-.-.html
https://www.bitchute.com/video/PBKx9gmTEsQe/
https://cos.tv/videos/play/58254260603228160
https://youtu.be/elggZOTmvRo
Притча Ісуса про злих виноградарів (Лк. 20, 9 і далі) повністю стосується II Ватиканського Собору і післясоборного періоду. Кульмінацією всього є архиєретик Бергольйо, який своєю відступницькою структурою окупує і ліквідує Божий виноградник.
У 1958 році модерніста Анджело Ронкаллі (Івана XXIII) просунули на папський престол. Незабаром він розпочав II Ватиканський Собор і його модераторами призначив модерністів. Це відкрило двері для єресей модернізму, які вже засудив святий Пій X. Вони почали масово поширюватися в авторитеті папи та Собору і проти них неможливо було боротися. Вони вже без опору могли спустошувати Христовий виноградник.
Недійсний папа Франциск Бергольйо своїм синодальним шляхом узаконив до неба волаючий гріх содомії. Він зобов’язав єпископів і священників благословляти гомосексуальні союзи. Таким чином віддав Христовий виноградник владі духа антихриста і своїм єретичним вченням трансформував Католицьку Церкву в антицеркву Нью-Ейдж, синагогу сатани. Трансформація ієрархії відбулася вже тим, що окремі єпископські конференції, за винятком Африки та Східної Європи, прийняли самогубну «Fiducia supplicans». Єпископи повинні були відкинути цей бунт проти Бога! Прийнявши, вони накликали на себе екскомуніку latae sententiae – виключення з Церкви. Тому повинні каятися і зректися цієї зради Христа, інакше священники та віруючі зобов’язані у сумлінні перед Богом відділитися від них, як від нерозкаяних Юд.
Тепер на т.зв. етапі реалізації Бергольйо прагне на практиці втілити апостазію «Fiducia supplicans». Вина за цей злочин лежить на кожному єпископу, який прийняв цю єретичну декларацію. Це дозволяє лжепророку Бергольйо морально отруїти не тільки самого єпископа, а й всю його дієцезію.
Цього 2025 року апостат Бергольйо проголосив ювілейний рік, а з ним і цілу низку паломництв. Антипокаяння в поєднанні з гонитвою за відпустами спричинить великий рух і, здавалося б, відродження Церкви.
Насправді ці акції є великим обманом, бо маскують відступництво Бергольйо від Христового вчення та шляху спасіння. Побожними фразами нав’язуватимуть католикам, що для отримання відпустів треба молитися в наміренні т.зв. Святішого Отця. Цією церковною комедією віруючим буде втовкмачуватися в голову брехня про те, що архиєретик, посвячений сатані, є законним папою. Таким чином содомське антиєвангеліє «Fiducia supplicans» буде поступово втілюватися до кожної дієцезії та парафії. У цей період Бергольйо вже без опору скасує священичий целібат і запровадить висвячення жінок на дияконис та священниць.
Крім того, в Літургію будуть внесені поганські елементи і дух поганства. Цим Бергольйо прагне сатанізувати Церкву. Якщо він узаконив гріх содомії, то й інші гріхи проти шостої та дев’ятої заповідей вже не мають жодної ваги. Але тоді Христова жертва на хресті за наші гріхи та її уприсутнення у Святій Літургії вже не має сенсу. Під проводом псевдопапи Бергольйо та його послідовників тут справді вже існує синагога сатани.
Маскувальний обман з паломництвами та відпустами можна порівняти з переворотами через кольорові революції.
Як Церква могла потрапити в такий стан духовної сліпоти? Хто підготував для цього ґрунт? Це був ще II Ватиканський Собор! Він вчинив три великі гріхи.
Перший гріх: свідомо не виражав правду і ясно та однозначно не засудив єресі!
Другий гріх: свідомо використав неоднозначні терміни, які допускають різне тлумачення. Їх просунули модератори т.зв. «Рейнського альянсу». У післясоборний період з двозначних термінів вони робили вже чіткі висновки і узаконювали єресі.
Третій гріх: до соборних документів були прийняті твердження, що знаходяться на межі єресі або є відверто єретичними.
Крім того, два найбільші злочини Собору – це втілення панєресі модернізму через історико-критичний метод та безмежна пошана і навіть захоплення поганськими культами, що вшановують демонів та сатану.
Коротко кажучи, II Ватиканський Собор став найбільшою трагедією ХХ століття. Він закріпив, кодифікував і прийняв всередину Католицької Церкви увесь менталітет модерну, лібералізму та антиморалі. Через прийняття двозначних термінів дух брехні підірвав усі догми. Згубні плоди цього тепер пожинаємо.
Бергольйо повністю з’єднався з аджорнаменто II Ватиканського Собору, тобто з духом світу, через проголошення содомського антиєвангелія. Він прийняв того самого духа антихриста, якого мають масони, і таємно надав йому повну владу в Церкві.
У масонській інструкції «Alta vendita» з ХІХ століття написано: «Католики будуть думати, що йдуть під прапором Петрових ключів, а насправді вже підуть під нашим прапором». Невдовзі після закінчення ІІ Ватиканського Собору впливовий масон Річард Дей заявив: «Дехто думатиме, що Церква буде цьому всьому протистояти, але насправді Церква нам допоможе».
Масонський план – це один уряд, одна валюта й одна релігія. Однак ця одна релігія – це не Христова Церква, а псевдорелігія Нью-Ейдж. Для реалізації свого плану єдиної релігії масони потребували зруйнувати релігійні та моральні основи, на яких стоїть Христова Церква. Для цього їм послужив ІІ Ватиканський Собор. Він відчинив двері єресі модернізму, молотом якого є історико-критичний метод. Це сукупність усіх єресей, які ставлять під сумнів основні правди віри, такі як Христове Божество, Його відкупительна смерть на хресті, Його реальне та історичне воскресіння та надприродне натхнення Святого Письма. Модерністські єресі та дух світу були трансплантовані на всі теологічні факультети.
Декларація «Nostra aetate» відкрила двері антимісії всередину Церкви через т.зв. «пошану до інших релігій». Це створило фальшиве sentire cum Ecclesia, ніби поганський шлях вшанування сатани та демонів, а з іншого боку Христова смерть на хресті, були рівними шляхами до спасіння. Цією духовною отрутою Церкву отруювали протягом усіх 60-ти років після Собору і так підготовлювали до прийняття масової апостазії, яку довершує лжепапа Бергольйо.
Декларація «Fiducia supplicans» легалізувала найтяжчий гріх у сфері моралі!
Своєю програмою фальшивого антиєвангелія Бергольйо довершує втілення духа ІІ Ватиканського Собору. Для цього йому служить владна церковно-правова структура організації, яка контролює навіть останню парафію і останнього католика. Таким чином, масони використали церковну структуру, щоб через зловживання папським авторитетом знищити Христове вчення та Євангеліє спасіння. Це процес духовного самогубства Католицької Церкви. Сьогодні Бергольйо називає це фазою реалізації синодального шляху.
Яку жахливу відповідальність у цей надзвичайний час несе кожен католицький єпископ! Приймаючи «Fiducia supplicans» і не відділившись від псевдопапи, а натомість підпорядковуючись його фальшивій владі, єпископи стають співучасниками його злочинів! Більше того, вони створюють умови, щоб Бергольйо завершив це духовне самогубство Церкви аж до останньої парафії.
Гріх паполатрії, який обожествлює архиєретика, посвяченого чародієм сатані, є сьогодні найбільшим злочином! Чому? Бо єресь паполатрії не дозволяє назвати правду правдою, єретика єретиком, а отже не дозволяє і спасительного покаяння.
Якого покаяння сьогодні безумовно вимагає Бог?
1. Єпископи та священники у своїй дієцезії повинні відректися «Fiducia supplicans».
2. Мусять відректися отруєного кореня, яким є єресі та дух II Ватиканського Собору.
3. Мусять відділитися від псевдопапи Бергольйо, який багатократно виключив себе з Церкви і не є її главою!
+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського (Католицького) Патріархату
+ Методій, ЧСВВр + Тимотей, ЧСВВр
єпископи-секретарі
06. 01. 2025