Ікони – потреба реформи
17.04.2020
Шановні православні єпископи, монахи і священики!
Православна Церква в Україні та в Росії пережила 70-річний період суворого атеїзму. Вже 30 років існує так звана демократія. Але, перебуваючи під сильним впливом наддержавної еліти, вона просуває мультикультуралізм, тобто неопоганство. Сьогодні на Заході зовнішня церковна структура залишається, але спасительна віра в нашого Господа Ісуса Христа замінена вірою у фальшивого Христа Нью Ейдж. Божі закони замінені аморальними антизаконами, які легалізують церковні «шлюби» гомосексуалістів. Відлякуючим прикладом є Німеччина з кард. Марксом. До Літургії хочуть прийняти дух антихриста через поганські обряди, жести та символи, пов’язані з демонічною магією, як це ухвалив Синод про Амазонію. Це конкретний результат т.зв. міжрелігійного діалогу апостатичного Ватикану, що закінчується в мультикультуралізмі та об’єднуючій диявольській псевдорелігії Нью Ейдж.
Сьогодні перед Росією та Україною стоїть необхідність правдивої духовної реформи, яка повинна заторкнути не лише Церкву, але й народ для його дочасного та вічного добра. Замість вас, єпископи, монахи та священики, це завдання не може перейняти на себе державна влада – його повинні виконати ви, поки у вас ще є для цього умови. Якщо це занедбаєте, шанс вже не повернеться.
Було збудовано багато храмів та монастирів. Куполи на храмах позолочені, в храмах були зроблені нові іконостаси з новими іконами, але забулося про найосновніше – про глибоке внутрішнє відродження, яке має заторкнути як старше покоління, так і молодь.
Які погляди має сучасна російська та українська молодь, і якого має духа? Молодь не має духовного коріння. Вона прийняла декадентську культуру Заходу з музикою, коріння якої є в сатанинському вуду, пов’язаному з наркотиками, окультизмом, цинізмом і сатанізмом.
Після падіння комунізму простір для місії використали насамперед протестантські конфесії. Православна Церква залишилася пасивною щодо внутрішньої місії. Ці конфесії створили свої громади майже в кожному місті. З іншого боку, патріарх Кирило активно підтримує мультикультуралізм, хоча на словах це заперечує. Доказом апостазії є підписання Страсбурзького меморандуму представником патріарха Кирила, архиєпископом Іларіоном. Самогубний документ також підписав представник патріарха Вартоломія та представник папи-апостата Франциска (2014 рік).
В документі по суті йдеться про програму поступової ліквідації християнства. Вказано конкретні пункти, як перетворити Святу гору Афон в центр неопоганського та ідолопоклонницького мультикультуралізму. З частини, яка стосується освіти, цитуємо:
Стаття 5: Запровадження уроків сексуального виховання до програми початкових класів та надання безкоштовних презервативів для всіх учнів початкових шкіл.
Стаття 12А: Запровадити перегляд слайдів на уроках сексуального виховання.
Стаття 12Г Екскурсії навчальних закладів та університетських кафедр до місць сексуальної свободи.
Сьогодні суть т.зв. сексуального виховання – це сатанинський гендер, який порушує дитячу психіку та руйнує природну ідентичність людини. Він призводить до морального та фізичного геноциду народу. Школа повинна через здорове виховання готувати до відповідального сімейного життя. Гендерне сексуальне виховання – це найважчі злочини проти людства.
Щодо меморандуму в галузі Церкви:
Стаття 1В: Запровадження ренесансних ікон – заміна візантійського менталітету.
Стаття 3: Скасувати чування в храмах та монастирях.
Стаття 7В Запровадження днів навколишнього середовища 21 грудня, присвячених Матері Землі /пачамамі/, та 14 квітня.
Стаття 7Б: Запровадити новий літургійний порядок у всіх християнських церквах.
Літургійні реформи несуть зі собою хаос, про що на Заході свідчать плоди ІІ Ватиканського Собору. Після Синоду про Амазонію вже прямо в Літургію внесли поганські обряди, символи та жести. Цим фактично прийняли духа поганства і вигнали Святого Духа, без якого Літургія та інші Таїнства є недійсними. Через таку літургійну реформу Церква Христова стає блудницею антихриста.
Стаття 10А: Запровадження нових мультирелігійних богослужінь з музичним супроводом.
Стаття 10Б: Запровадження у всіх храмах використання музичних інструментів та організація концертів ‒ не лише релігійних.
12 лютого 2016 року псевдопапа і патріарх Кирило зустрілися в аеропорту Гавани і підписали спільну декларацію, в якій наголошується на міжрелігійному діалозі з поганами. Це зрада Христа і Православної Церкви. 12 лютого 2020 року у Ватикані була оприлюднена ексгортація щодо Амазонії. Перед тим, під час Синоду про Амазонію, «пача-тато» Бергольйо ритуально прийняв демона пачамаму.
13 лютого 2020 року архиєп. Іларіон з доручення патріарха Кирила відвідав Ватикан. Тут він мав вельми сердечну розмову з Бергольйо і вони домовилися про періодичний обмін семінаристами. Це для того, щоб цей процес поганської сатанізації через пачамаму міг бути підступно запроваджений і до Православної Церкви. Цей крок має на меті втілення до православ’я духа апостатичного Ватикану з гендером, подружжям гомосексуалістів та демоном пачамамою. Все це відповідає лінії Страсбурзького меморандуму та Критського Собору (2016).
Відповідальність за ці кроки повністю падає на патріарха Кирила. Він має того самого духа, що й апостати Бергольйо і Вартоломій. Обидва ці патріархи мають на сумлінні розбійницький Синод на Криті 2016 року – вони є його авторами. Метою було підпорядкування Православної Церкви апостазії Ватикану.
Рішенням для Православної Церкви, як в Росії, так і в Україні, є справжня духовна реформа.
Шановні єпископи, монахи і священики,
від вас залежить, чи відбудеться духовне пробудження не тільки в Православній Церкві, але й у вашому народі. Кожен реформаційний рух починається з окремих людей.
Ви маєте своїх національних святих, треба знову піднести цих справжніх героїв, щоб вони були прикладом і для сучасних віруючих. Святі почали реформувати спочатку самих себе, і то на колінах. Жодна реформа не розпочалася без молитви та правдивого покаяння. Тоді Бог здійснить духовне воскресіння вашого народу. Якщо змарнуєте цей шанс, то через мультикультуралізм, пов’язаний із гендером, настане самознищення Церкви і народу.
З чого почати? Це не дрібниця, що Страсбурзький меморандум насамперед наголошує на тому, що мають бути запроваджені ікони за зразком епохи Відродження. На жаль, це вже відбулося.
Якого духа вносять ці ікони, пропаговані Страсбургом? Вони не є вікном до неба, але швидше до пекла. Перед ними неможливо молитися. З них не випромінює ні чистота, ні простота духа. Вони створюють враження ірреальності, недоумкуватості, нечистоти, і навіть демонізму.
Приклад з Польщі. Один священик запросив відомого художника-іконописця, щоб той намалював щось оригінальне, чим би священик міг похвалитися перед іншими. Коли іконостас був готовий, його урочисто відкрили. Прості люди були шоковані, побачивши, що створив іконописець. Одні кричали: «Що це означає?» Другі: «Це наче з пекла!» Інші: «То тепер в нашій церкві маємо поклонятися демонам?». Через це іконостас змушені були усунути.
Справа в тому, що на цих іконах Господь Ісус зображений зневажливим способом: або з неприродно довгим тілом і малою головою, або як якийсь цинічний вбивця зі страшним виразом обличчя, з синцями під очима, не з бородою, а з вусами, що тягнуться біля уст, як дві чорні гусениці, вниз до борідки, створюючи почуття відрази. Називати цю карикатуру нашим Спасителем – це страшне богохульство!
Ангели на іконах виглядають як демони, Іван Хреститель зі скуйовдженим волоссям нагадує розбійника або перевертня. За цими іконами нема Духа Божого, але є дух псевдодуховності, аж сатанізму. Ікони, замість того, щоб спонукати до справжньої побожності, діють депресивно і деструктивно. Проста людина почувається перед ними як у пеклі. На противагу цьому, зі справжніх ікон випромінює чистота, любов, святість і пошана до Бога. Перед ними віруючі почуваються як у небі.
Тому нехай кожен священик розпочне реформу у своєму власному храмі. Не проблема – вибрати гарні і духовні давні ікони, які сьогодні з допомогою техніки недорого скопіюються на папір чи на полотно, так що навіть не потрібно великих фінансових витрат. Не відкладайте і розпочніть духовну реформу у своєму храмі!
+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату
+ Методій, ЧСВВр + Тимотей, ЧСВВр
єпископи-секретарі