skip to Main Content

ВВП: Ортодоксія та ортопраксія – засоби для обнови Церкви

Дивіться це відео також на: https://the-lord-is-my-shield.wistia.com/medias/je4v3rwxlv  https://rumble.com/v1gkjtf-ortodoksiia.html    https://cos.tv/videos/play/38374399542857728    https://www.bitchute.com/video/cL6xlrLR5lbO/    https://gloria.tv/post/vd9FwFGGeVQj4tVwNgoLPsR9w   

Завантажити відео: 450,8 МБ, 1280×720 / 136,3 МБ, 768×432 

В даний час починають розвиватися дискусії навколо абдикації псевдопапи Франциска. У той же час лунають голоси про те, що дійсним папою є Бенедикт XVI. Однак реальність така, що зараз є стан sede vacante. Архиєретик Бергольйо заперечує основне вчення, яке є умовою нашого спасіння, і пропихаючи ідолопоклонство та содомію, руйнує моральні закони. Тому його не можна вважати дійсним главою Церкви! Але єпископ Шнайдер та інші церковні прелати хибно проголошують його легітимним папою.

Є питанням, чи кардинали, які мають єдність духа з Бергольйо, могли б обрати правовірного папу. Очевидно, що в цій апостатичній системі після Бергольйо № 1 прийде Бергольйо №2 і № 3. А якщо б масони і схвалили обрання моральної особи, то вони б не дозволили, щоб цей новий папа радикально виступив проти системи зла і розпочав реформу відродження. Процес самознищення продовжувався б далі!

Тому сьогодні не є виходом підтримка апостатичної структури, оскільки вже очевидно, що вона затягує душі в одну антицеркву Нью Ейдж.

Видимою моделлю цього є Бергольєвий синодальний процес, а передусім німецький синодальний шлях, який схвалює шлюби содомітів і заперечує всі основні правди, що ведуть до спасіння. Він повністю усунув основу спасіння – правдиве покаяння. Воно полягає у двох речах – в ортодоксії та ортопраксії. Без правдивого вчення нема правдивої віри, а без правдивої віри нема спасіння. Віра мусить бути підтверджена наслідуванням Христа – це є ортопраксія. Йдеться про дотримування Божих і Христових заповідей, про життя з віри. Праведник живе з віри.

Якщо в Церкві не запровадиться течія відродження, то християнину буде легше спастися в якійсь протестантській деномінації, яка заперечує папство, але зберегла підвалини віри та моралі. Це реальність, а не вказівка. Вказівка, яку ми даємо, ‒ це чинити правдиве покаяння. Без нього не існує ні духовного відродження, ні спасіння. Покоління священиків, які формувалися після II Ватиканського Собору, прийняли, згідно з аджорнаменто, духа антипокаяння. Вони вже не відрізняють духа світу від Духа Христового і взяли за своє єресі історично-критичного методу, які порушили підвалини правовірності та моралі. Постійно мантруючи «Nostra aetate», вони прийняли як самоочевидне синкретизм з поганством. Мало хто зі священиків зберіг Христового Духа і справжнє розрізнення між єресями та правовір’ям.

Сьогодні виходом є відділення від апостатичної структури. Вона веде душі до загибелі, але парадоксально лякає схизмою. Католик, який відділився від недійсного папи і прийняв дійсного та правовірного, не перебуває у схизмі.

Христова Церква існуватиме аж до другого Христового приходу, хоча як невеличке стадо в катакомбах.

У 1054 році настала схизма, тобто відділення Східної Церкви від Риму. Чи хтось хоче стверджувати, що Католицька Церква з духом берголіанства є в кращому стані, ніж Православна Церква без папства? Завдяки схизмі Православна Церква сьогодні є у кращому стані, ніж Католицька Церква після II Ватиканського Собору і під владою архиєретика Бергольйо.

Західна схизма настала на початку XVI століття, коли виступив Мартін Лютер. Тут вже було завдано глибшої рани, тому що було скасовано Святу Літургію та деякі Таїнства. Ставимо питання: Хто був винен у цьому розколі? Його коріння сягає аж до Констанцького Собору (1415 р.). Тоді було три папи. У той час в Празі проповідували покаяння проповідники Вальдхаузер, Ян Міліч та Ян Гус. Магістр Ян Гус був пророчим голосом проти розпусних прелатів та проти аморальних священиків і монахів. Вони не гребували помститися йому за це лжесвідченням, щоб позбутися неугодного проповідника покаяння. Його абсурдно проголосили єретиком і спалили. Заглушили його пророчий голос, а тим самим придушили і духовне пробудження Церкви через правдиве покаяння.

Усі документи, які стосувалися злочинного процесу в Констанці, так звано загубилися. Але на Соборі була і чеська делегація. Свідок-очевидець Петро з Младоньовиц подав прямо репортаж про перебіг монстр-процесу, аж до останніх хвилин життя мученика Яна. Ще перед спаленням він промовив останнє визнання: «Бог мені свідок, що те, що мені неправдиво приписують і через фальшивих свідків звинувачують, я ніколи не вчив і не проповідував… У цій правді Євангелія, яку я вчив і проповідував зі слів та повчань святих учителів Церкви, сьогодні з радістю хочу померти». Збереглися також листи Гуса з в’язниці, і ті, які він написав незадовго до смерті та в яких виражає чистоту католицької віри, пошану до Богородиці та потребу навернення і святості священства.

Через сто років Бог допустив, що в Німеччині виступив інший проповідник, Мартін Лютер, який уже скасував священство, Літургію та сповідь і радикально відділився від папства. Сьогодні з упевненістю можемо стверджувати: якби не перешкодили правдивій реформі священства, до якої Ян Гус закликав словом і прикладом, Церква залишилася б нерозділеною. За 100 років могло би прийти і 100 Лютерів, але ніхто б за ними не пішов. Провина за розкол лежить не на Лютерові, а на порочних прелатах, які уперто відкидають покаяння.

Історія – вчителька життя. Сьогодні стоїмо перед двома варіантами: Або збережеться фальшива єдність з апостазією Ватикану та архиєретиком Бергольйо, або відбудеться рятівне відділення від цієї системи апостазії. Частина єпископів, яка б відділилася, могла би прийняти за виняткових умов надзвичайне обрання правовірного папи. Тепер він не буде зобов’язаний фізично бути присутнім у Ватикані. Це буде справжня Католицька Церква зі законним папою і з правовірним ученням, яке забезпечує спасіння. На противагу цьому, берголіанська секта потягне душі до глобалізаційної антицеркви Нью Ейдж, тобто до синагоги сатани.

Єретики та затверділі нерозкаянники залишаться в офіційній єдності з нерозкаяним псевдопапою та його гомосексуальною мережею. Але багато людей, які були обманені, після прозріння матимуть можливість приєднатися до правовірної Католицької Церкви під керівництвом істинного Христового намісника. Ця правовірна Церква буде переслідувана духом цього світу та глобалізаційною владою. Рано чи пізно вона буде змушена перейти в катакомби.

Берголіанська антицерква Нью Ейдж творитиме єдність з поганськими культами, які вшановують демонів, і буде привілейована. Отож правовірних католиків чекає доба катакомб. Кожен щирий християнин повинен рахуватися з переслідуванням і навіть з мученицькою смертю. Потрібно підготуватися до цих часів. Як? Через правдиве навернення і прийняття таких умов для духовного життя, щоб вистояти в цей найважчий період випробувань та спасти свою душу.

Перш за все, потрібно чинити покаяння. Як? Прийняти дорогу ортодоксії та ортопраксії. Ортодоксія – це правовірне вчення і відділення передусім від єресей модернізму, синкретизму та берголіанства.

Програма ортопраксії ‒ 6 засобів для відродження особи та Церкви (детальне пояснення https://bit.ly/3rJHIrq)

1) Молитва в сім’ях – у свою щоденну програму включіть конкретну годину молитви щодня, найкраще т.зв. Святу годину з 20:00 до 21:00. Ця спільна година буде зміцнювати католицькі сім’ї, подругів між собою та батьків з дітьми. Надзвичайний тиск духа світу через Інтернет, а особливо через смартфони, у багатьох людей поглинає майже весь вільний час. Таким чином марнота і дух світу відводять від основних правд, які ведуть до спасіння, і від спілкування з Богом у молитві. Тому сьогодні ми потребуємо стабільного молитовного порядку.

2) Молитва у визначені години ‒ потрібно впродовж дня що три години коротко зупинятися: перший раз – після вставання близько 6:00, потім о 9:00, 12:00, 15:00, 18:00, 21:00 і перед сном. Особливо о 9:00, 12:00, 15:00, коли більшість людей є на навчанні та на роботі, часто не вдається припильнувати цей час точно до хвилини. Під час зупинки коротко розбудимо досконалий жаль, взиваючи Боже ім’я до п’яти Христових ран, і тричі повторимо один вірш зі Святого Письма; він змінюється кожні два тижні.

3) Молитовні сторожі – їх треба заснувати! Кожного четвертого тижня кожен молільник має, окрім щоденної годинної молитви, ще й свою власну годину молитовної сторожі.

4) День Господній. Прийміть на цей день програму, яку мали перші християни в Єрусалимі: 1) молитва, 2) апостольське вчення, тобто слово Боже, яке тлумачиться в дусі апостолів, 3) братня спільнота – койнонія і 4) участь у Літургії. Якщо настане великий утиск та переслідування правовірних, і не буде можливості, щоб правовірний священик служив Літургію, то можна пережити Святу Літургію лише духовно. Також цей спосіб можуть вже сьогодні використати там, де священик пропихає берголіанство. Це оправдовує віруючого, який не бере участі в такій Літургії, за якою не є Дух Христа, але дух антихриста.

Випробуваний спосіб святкування сьомого дня: (див. https://bit.ly/3FP46ni)

Починаємо від 21:00 у суботу з годинної молитви-розважання зі співами, яка стосується Христового і нашого воскресіння.

В неділю від 5:00 до 7:00 години ранку молитовно переживаємо конкретні події, пов’язані з Христовим воскресінням.

Після цього годину переживаємо правди, пов’язані з прийняттям Святого Духа.

Потім є Літургія. Де є звільнення від участі в Літургії, можна переживати її лише духовно відповідно до вказівок (див. додаток).

Опісля є братня спільнота. Час для зустрічі буде погоджений відповідно до можливостей. Де є велика спільнота, необхідно розділитися по 4-7 чоловіків. Тут вони підбадьорюють один одного у вірі, навчають і свідчать про практичний досвід виховання дітей та життя з віри, отриманий минулого тижня. Жінки також мали б створити подібні групи.

5) День новомісяччя, т.зв. Фатімська субота. Крім святкування сьомого дня, в Біблії також поданий ритм одного дня в місяці, присвяченого Богу, так званого новомісяччя. Цей день повинен мати характер покаянної першої суботи місяця, т.зв. Фатімської суботи. Чоловіки у групах від 4 до 7 осіб молилися б разом. Що мають молитися? В першій годині молитви кожен може вголос визнавати свої гріхи, а потім помолитися власними словами подяки та прохання. В подальшому часі можуть молитися Вервицю чи Хресну дорогу. Корисно пережити і сім останніх слів з хреста; ця молитва триває 2 години і 20 хвилин.

Можуть вибрати й інший варіант, а саме: півгодини молитися молитву піднімання гори згідно з Мр. 11,23 і півтори години ‒ пророчу молитву відповідно до Єзкиїла 37, а потім доповнити це двома наступними годинами молитви. Не годиться заміняти особисту і внутрішню молитву рецитуванням бревіарія або часослова. Важливо, щоб учасники Фатімської суботи принесли для Бога і для своєї душі жертву чотирьох годин молитви.

Хто проводить чотири години в Інтернеті чи в соцмережах, тому це здається однією хвилиною. Але в молитві спочатку одна хвилина здається цілою годиною. І це є форма жертви – на молитві вирватися з духа світу до Божої присутності і зробити артезіанську свердловину на духовну глибину. В атмосфері молитви душа відкривається Божому Духові, а тоді має бажання створювати братню спільноту. Без чотирьох годин молитви зустріч була би поверхневою. Це твердження виходить з досвіду.

Покаянна субота має велике значення для цілого наступного місяця аж до наступного новомісяччя, бо вона є незамінним джерелом Божої благодаті, захисту і благословення.

У час поза молитвою та свідченням було б добре, щоби хтось сказав підготовані короткі думки з Божого слова на тему покаяння. Це може продовжитися дискусією, однак вона не може затягуватися за рахунок порушення молитовного порядку. Пріоритетом покаянної суботи є чотири години молитви.

Це є біблійне новомісяччя або Фатімська субота, актуальна для чоловіків у теперішній час.

6) Сабатичний рік ‒ програма для священиків. Було б ідеально, якби священики дієцезії розділилися на сім груп, і кожна група відійшла на духовну пустелю в різні роки. Сабатичний рік вони прожили б також групами по 4-7 священиків у якомусь напівпорожньому монастирі чи в іншій відповідній церковній будівлі. Тут, відповідно до своєї програми, вони присвячувалися б передусім молитві та Божому слову, як наголошували апостоли (Ді. 6).

Також вони прикладали б зусилля для створення справжньої братньої спільноти, а тим самим для глибокого очищення від власного его та від сили зла і брехні, яка пов’язана з первородним гріхом у людині. Це була б дорога очищення, просвічення та з’єднання, як її називає багато святих.

На початок в кожній дієцезії сабатичний рік могла б розпочати принаймні одна група з 4-7 священиків, навіть ціною поступки, що в неділю мусіли б перервати духовну пустелю і служити для віруючих недільну Літургію.

Цей сабатичний рік є Божою пропозицією для духовного відродження священства і Церкви. Хто може зрозуміти, хай зрозуміє.

Висновок:

Можливо, хтось заперечить, що ці вимоги ортопраксії для сучасної людини непосильні. Але запитую: А не є непосильним щодня присвячувати довгі години Інтернету, смартфону та мас-медіа? У книзі Приповідок сказано: «Полюбили марноту і марнотою стали». Але тут йдеться про спасіння безсмертної душі! Якби ж то принаймні люди, посвячені Богу, прокинулися з марноти та ілюзій до реальності, якою є смерть, Божий суд і вічність. Єпископи, священики та монахи, почніть духовне відродження ви, і насамперед від себе! Плодом вашого кроку віри буде внутрішнє відродження Церкви. Заслужена нагорода чекає вас у небі!

+ Ілля

Патріарх Візантійського Вселенського (Католицького) Патріархату

+ Методій, ЧСВВр                + Тимотей, ЧСВВр

єпископи-секретарі

4.07.2022

 

Завантажити: Ортодоксія та ортопраксія – засоби для обнови Церкви  (4.07.2022)

 

 

 

Back To Top