Берголіанська фаза реалізації – гріб Католицької Церкви. Рятівне рішення

Дивіться це відео також на: https://rumble.com/v6piizc-405651864.html
https://www.bitchute.com/video/KYGT6hUcaeMG/
https://cos.tv/videos/play/59257470019474432
https://youtu.be/kjkkNk_Q97M

У 2019 році незаконний папа Бергольйо інтронізував у Ватикані демона Пачамаму. Таким чином вчинив публічний жест апоcтазії. На жаль, багато католиків, отруєних духом ІІ Ватиканського Собору, який проголосив пошану до інших релігій, а фактично до їхніх демонів, вже навіть не вважають це гріхом. Невдовзі після цього Бергольйо проголосив Синодальний шлях. Спочатку він стратегічно приховував правду, що йому йдеться про церковну легалізацію до неба волаючого гріха содомії.

18 грудня 2023 року цей фальшивий папа видав т.зв. догматичну декларацію «Fiducia supplicans», через яку скасовує моральні принципи і Божі та церковні заповіді. Йдеться про благословення содомії, пов’язаної з усією безбожною ідеологією ЛГБТК. Єпископські конференції окремих народів, які її прийняли, явно відділилися від католицького вчення та Церкви.

Настала найтрагічніша ситуація за всю історію Церкви. Чому? Бо це відступництво Бергольйо від самого Євангелія і проголошення содомського антиєвангелія є вже прямим бунтом проти Бога і запровадженням процесу сатанізації. Це навіть не можна порівняти зі схизмою 1000 років тому чи Реформацією Лютера 500 років тому. Сьогодні папством зловживають для глобальної трансформації Католицької Церкви в розпусницю антихриста. ЛГБТК-шлях Бергольйо можна порівняти з гріхом люцифера – сатани, і його гордих ангелів – єпископів-зрадників (пор. Одкр. 2-3), які під його проводом повстали проти Бога і так з ангелів стали демони.

1 листопада 2023 року в motu proprio «Ad theologiam promovendam» Бергольйо запровадив принцип зміни парадигм. Він заявив, що скасовує все дотеперішнє вчення, яке не узгоджується з його синодальним райдужним шляхом. Таким чином Бергольйо став засновником антицеркви. Цими двома фальшивими і недійсними церковними документами Бергольйо та його послідовники відійшли від католицького вчення. Однак зовні залишилися в рамках церковної структури, якою вони зловживають для глобалізаційного затягування католиків на антихристів шлях деморалізації та сатанізації.

Бергольйо і призначені ним прелати через скомпрометовані єпископські конференції затягнули до цієї своєї антицеркви цілі народи. Щоб зупинити Берголіанську автогеноцидну фазу реалізації, заплановану на 2025 рік, необхідно скасувати або покинути всі зрадницькі єпископські конференції, які прийняли «Fiducia supplicans». Її відкинули всі єпископи Африки, а також єпископські конференції Польщі, Угорщини, України та Білорусі. Але це ще не перемога. Якщо ці конференції й надалі залишатимуться в підпорядкуванні узурпатору папства, то він за допомогою церковно-правового механізму та зловживання авторитетом знищить усіх правовірних єпископів і настановить своїх послідовників. Таким чином втягне усі народи до бунту проти Бога і накличе на людство Божу кару та найбільшу катастрофу.

Запитуємо: де корені цієї трагічної апостазії? Це дух і буква II Ватиканського Собору.

У 2008-2010 роках наша колегія єпископів (згодом ВВП) закликала понад 4000 єпископів світу відкинути єретичну заяву голови Єпископської конференції Німеччини Цолліча. Він проголосив єресь, що Христос начебто не помер за наші гріхи, а лише зі солідарності з терплячими. Лише один з єпископів спромігся відкинути єресь Цолліча та історико-критичний метод, який ставить під сумнів Божество Христа, Його реальне та історичне воскресіння і Божественне натхнення Святого Письма. Це доказ того, що Бергольйо є лише вершиною айсберга внутрішньої апостазії, яка своїм корінням сягає до ІІ Ватиканського Собору. Він відкрив двері панєресі модернізму та єресі синкретизму з поганством і прийняв духа світу через т.зв. аджорнаменто.

15 вересня 2010 року була проголошена Божа анатема також на Хорхе Марію Бергольйо.

ІІ Ватиканський Собор приготував шлях для злочинної «Fiducia supplicans». Щоб відбулося внутрішнє відродження Церкви, має настати метаноя – зміна мислення – від єресей до правовірності, від духа світу і духа антихриста до Духа Христа. Конкретне покаяння полягає в тому, що кожен єпископ, священник і віруючий, якщо хоче спастися:

1) повинен зректися злочинної, аморальної та самогубної «Fiducia supplicans»;

2) повинен зректися підпорядкування недійсному узурпатору папства;

3) повинен зректися букви і духа II Ватиканського Собору;

4) правовірний єпископ повинен відділитися від єпископської конференції, яка втягнула його до зради Христа.

Тоді необхідно стати на шлях оздоровлюючої епітимії, як практикувалося в ранній Церкві для публічних грішників. Суть цієї епітимії полягає у відновленні особистого відношення до свого Спасителя Ісуса Христа через внутрішню молитву. Треба усвідомити реальність, що Син Божий на хресті ціною величезних страждань і відкупительної смерті визволив наші душі з рабства сатани та мук вічної смерті. Кожен єпископ і священник хай виділить на внутрішню молитву хоча б десятину свого часу, тобто 2,5 години на день. Інакше дух світу не відійде ні з його душі, ні з його мислення, ані з Церкви.

Що конкретно треба робити для порятунку, тобто для відділення від антицеркви Бергольйо, до якої псевдопапа втягнув єпископів, священників і вірних?

Хай дієцезіальний єпископ напише для своєї дієцезії пастирський лист і правдиво пояснить ситуацію. Хай дасть настанови священникам і від імені всієї дієцезії відречеться від злочинної «Fiducia supplicans». Хай вийде зі зрадницької єпископської конференції і відділиться від узурпатора папства Бергольйо. Таким чином разом з усією дієцезією збереже католицьке вчення і залишиться в Католицькій Церкві.
Єпископи в Африці знаходяться в іншій ситуації. Хоча вони відкинули «Fiducia supplicans», все ж мусять зробити і другий крок – відділитися від узурпатора папства, якого в Африці представляє кардинал Бесунгу. Незважаючи на те, що Африка відкинула «Fiducia supplicans», він маніпулятивно просуває берголіанську фазу реалізації райдужного синодального шляху. Хай єпископи Африки відділяться від підпорядкування псевдопапі Бергольйо та прихованому прихильнику содомії Бесунгу. Опісля хай проголосять Африканський патріархат і підтвердять чітке правовірне вчення та правовірну мораль. Аж коли прийде до влади правовірний папа, тоді з ним об’єднаються. Однак умовою існування сьогодні є безкомпромісне відділення від псевдопапи Бергольйо.
Якщо конференція єпископів на певній території прийняла самогубну декларацію, то цим також втягнула правовірних єпископів на цей шлях зради Христа. Яке рішення? Правовірний єпископ зі своєю дієцезією мусить відділитися від цієї зрадницької єпископської конференції. Тоді отримає свободу, щоб цілковито зректися самогубної «Fiducia supplicans». Одночасно хай зречеться і недійсного папи. У пастирському листі хай пояснить, чому для збереження католицького вчення був змушений зробити цей крок. Причиною насамперед є вічне спасіння безсмертних душ, що виключає райдужний шлях Бергольйо.

Інша ситуація, коли єпископ є прихильником райдужного шляху Бергольйо. У такому випадку кожен священник, якщо йому лежить на серці спасіння безсмертних душ і вірність Христу та католицькому вченню, хай приватно запросить кількох вірних парафіян і правдиво пояснить їм ситуацію в Церкві. Повідомить їм, що Бергольйо – недійсний папа, що «Fiducia supplicans» – це бунт проти Бога, а весь синодальний шлях веде до вічної погибелі. Тоді нехай священник напише пастирський лист для своєї парафії, прочитає його на недільній проповіді та зробить письмовий варіант доступним для всіх парафіян. Він мусить припустити і те, що на парафії знайдеться кілька послідовників райдужного шляху Бергольйо, які активно намагатимуться маніпулювати необізнаними віруючими та підбурити їх проти священника.

У цій духовній боротьбі за вірність Христовому вченню порятунком буде те, що парафія прийме пастирський лист священника та його заклик і відречеться від «Fiducia supplicans», на відміну від зрадницької єпископської конференції в даній країні – наприклад у Словаччині від КЄС. Одночасно священник зі своєю парафією зречеться і підпорядкування єпископу-зраднику, який є прихильником «Fiducia supplicans» і накликав на себе екскомуніку latae sententiae та Божу анатему (Гал. 1, 8-9), через що є виключений з Церкви. Хай ця парафія також відречеться від самогубного синодального шляху і псевдопапи Бергольйо. Це рятівний крок для кожного священника і віруючого католика, який хоче спастися. Це допоможе припинити дію стадного інстинкту. Сьогодні кожен має особисто вирішити, який шлях обере: чи Христовий шлях спасіння, чи райдужний шлях Бергольйо, що веде до погибелі.

У прийнятті цього рішення священники несуть найбільшу відповідальність за спасіння своїх парафіян. Якщо вони мовчатимуть, не скажуть їм правду і не вкажуть на небезпеку вічного засудження, до якого веде Берголіанський шлях бунту, віруючі не зможуть правильно зорієнтуватися і відділитися від шляху апостазії. Якщо священник схилить на бік правди більшість людей, то храм залишиться правовірним. В іншому випадку треба перейти в катакомби.

Якщо храм окупують прихильники содомського антиєвангелія та їхній содомський священник, то горстка віруючих збиратиметься по домах. Якщо буде лише кілька вірних і відважних, то вони можуть хоча б раз на місяць їздити на Святу Літургію туди, де збережеться правовірна Церква з вірним Христові священником. Або правовірний священник може приїжджати до правовірних спільнот. Так було, наприклад, в Україні за часів сталінського комунізму. Якщо віруючих буде більше, то можуть винайняти якесь приміщення, наприклад, у будівлі школи, будинку культури чи в іншому місці.

Кожен священник і віруючий повинен мати чітке бачення. Не може дозволити поставити себе у невирішальну ситуацію. Рішення є, і це рішення порятунку. Але це вимагає від нас боротьби за вірність Христові та виходу з католицької пасивності. Мученики перших трьох століть за свою вірність Христу були здатні перетерпіти не лише смерть, але й перед тим найжорстокіші муки. Ці свідчення містяться в чотирьох томах книги «Мученики та інші святі».

Сьогодні священник, якщо хоче бути спасенний, мусить відділитися від прокляття «Fiducia supplicans» і від Берголіанського райдужного шляху, що веде до погибелі. Дорогий брате, якщо хочеш в цей час важких випробувань і духовної боротьби залишатися вірним Христу, усвідом серйозність ситуації. Божий Дух через твоє священниче помазання Своєю всемогутністю уприсутнює на престолі жертву Голготи за твої гріхи та гріхи людства. Ти щодня з’єднуєшся з цією відкупительною жертвою Христа. Також з’єднуєш її з своїм терпінням і прагненням спасіння довірених тобі безсмертних душ. У духовній боротьбі Царства Божого з силами темряви ця безкровна жертва, яка ототожнюється з кривавою жертвою Голготи, має неоціненну вартість для часу і вічності.

Але якщо з’єднаєшся з апостазією, тобто зі зрадою Христа через «Fiducia supplicans», то Дух Божий відійде від тебе і без Нього твоя священнича діяльність буде недійсною та неефективною. Тепер Бог хоче від тебе життєвої жертви, буквально зречення себе заради Христа і Його Євангелія та відділення від єретичної структури, до якої ти був втягнений через зрадницьку єпископську конференцію, що пішла шляхом содомського антиєвангелія, який закінчується вічним засудженням. Якщо залишишся в цьому стані, то будеш вже не священником Христа, а священником антихриста. Ти будеш спокушати людей і вбивати їхню совість на шляху до вічної погибелі.

Усвідом, що сьогодні будеш або справжнім учнем Ісуса, або Його зрадником – Юдою.

Ти опинився в цій ситуації, і тут не допоможуть побожні фрази, хто б їх не говорив. Ти повинен вирішити. Дорогий брате, служителю вівтаря, тобі нема чого боятися. Ісус, Якому ти служиш, не покине тебе. Так, тебе чекає терпіння, але Він дасть тобі силу і світло. Коли скажеш віруючим правду про апостазію в Церкві, то вони або приймуть її і ти врятуєш парафію (чи хоча б частину), або не приймуть, але ти вже не будеш винен перед Богом. Ти не приховав від них правди і застеріг їх від райдужного шляху до вічної погибелі. За твою вірність Христу і на тобі здійсняться слова: «Віддадуть вас до церковних судів… Ненавидітимуть вас за Моє Ім’я …» (Мр. 13,9), «виженуть вас із синагог, і кожен, хто вас убиватиме (навіть морально), вважатиме, що служить цим Богу». «Це робитимуть вам, бо не пізнали ні Отця, ні Мене» (Ів. 16,2 і наст.). «Але хто витерпить до кінця — пам’ятай про це (!) — той спасеться».

+ Ілля

Патріарх Візантійського Вселенського (Католицького) Патріархату

+ Методій, ЧСВВр + Тимотей, ЧСВВр

єпископи-секретарі

11.02.2025

Завантажити: ВВП: Берголіанська фаза реалізації – гріб Католицької Церкви. Рятівне рішення (11.02.2025)