Папський примат і непомильність
Львів, 17.08.2013р.
Держсекретаріат Ватикану
Папська непомильність, так як вона інтерпретувалася раніше, зараз спростовується. Католики були переконані, що неможливо, щоб папа проповідував єресі. Один теолог стверджував: якщо б папа хотів проповідувати єресі, то швидше б йому на голову впала цегла, ніж він би мав їх висловити. На жаль, ніяка цегла не впала, а останні три папи проповідували єресі.
В історії папства Гонорій I був посмертно проголошений єретиком тільки тому, що мовчав, коли розповсюджувалась єресь монотелітизму.
На Першому Ватиканському Соборі в 1870 році була проголошена догма про папську непомильність.
Папа Іван Павло II своїм жестом в Асижі виразив одну з найбільших єресей. Фактично поставив християнство і поганські релігії на один рівень. Також цей папа через своє мовчання несе відповідальність за масове поширення єресей історично-критичного методу.
Папа Бенедикт XVI проголосив блаженним Івана Павла II, який був єретиком.
Теперішній незаконний папа Франциск фактично схвалив аморальний гомосексуалізм, який в корені руйнує всі моральні, духовні та християнські цінності.
Ці три папи заперечили суть Петрового служіння.
Біблійний погляд на примат Петра
Ісус сказав Петрові: „Ти, навернувшись, утверджуй своїх братів у вірі.” Петро тричі відрікся Христа, але покаявся і гірко плакав. Після П’ятидесятниці він підкреслює, що Ісус є істинний Бог, і що ні в кому іншому немає спасіння. Його ув’язнили і бичували. В іншій в’язниці його охороняли чотири чвірки вояків, і лише дивом він уникнув смерті. На кінець він помирає в Римі на хресті розп’ятим головою до низу за свідчення про Ісуса.
Служіння захисту віри є для Церкви необхідним, воно встановлене Христом. Але це не означає, що людина, яка виконує це служіння, не може зрадити Христа і Євангеліє, і не означає, що вона навіть проти власної волі є захищена від кожної єресі. Коли під веденням Святого Духа Петро визнав, що Ісус є Месія, Ісус сказав Петрові, що він – скеля. Незабаром після цього Ісус сказав Петрові: „Відійди від Мене, сатано, бо думаєш не про Боже, а про людське.” Це повною мірою стосується останніх трьох пап, які зрадили Христа і, на відміну від Петра, не покаялися.
Петрове служіння в Церкві ніколи не може суперечити основним правдам віри і апостольському вченню. Однак у випадку беатифікації Івана Павла II, воно суперечило як основним правдам віри, так і апостольському вченню.
Візантійський Патріархат прагне очищення Петрового служіння в Церкві, його повернення до біблійних коренів і Традиції, що була в першому тисячолітті.
У Церкві не може існувати така система, яка відділиться від основи віри, а при тому прикривається Божим і Христовим авторитетом, чи авторитетом Церкви, так як це відбувається сьогодні. Ватикан став анти-скелею, яка обманює людей і народи. Дух Божий відійшов від Ватикану, бо Ватикан прийняв духа антихриста через апостазію в Асижі, через єресі, гомосексуалізм і єдність з масонами. Константинопольський екс-Патріарх Варфоломій в Асижі та екс-Патріарх Московський Кирило в Астані скликали на себе Божу анатему подібно, як і останні екс-папи. Боже Слово ясно говорить: „Якщо хтось проповідував би інше Євангеліє, навіть якщо б це був ангел з неба, нехай буде проклятий – анатема.” (Гал. 1,8-9)
Яка практика Церкви була в першому тисячолітті?
Папа не втручався до місцевих церков, які представляли патріархи. Практично всі питання вони вирішували самі – захист моралі, віровчення, вибір і висвячення єпископів, літургійні практики. Коли патріарх помирав і патріархат обрав нового, то новообраний робив т.зв. synodicum – виразив у письмовій формі, що він є в єдності з правовірним вченням, і надіслав його патріархам, а також і папі. Папа втручався тільки в такі ситуації, коли виникали ускладнення з обранням нового патріарха, або йшлося про єресь.
+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату
+ Методій ЧСВВр + Тимотей, ЧСВВр
Єпископи-секретарі
Копії:
– Католицьким єпископствам і монастирям
– Православним єпископам і монастирям
– ЗМІ