ВВП: Пропаганда содомії в постсоборовому катехизмі є моральним і духовним самогубством
Дивіться це відео також на: https://professional-lies.wistia.com/medias/xvfc0rvwb6
https://rumble.com/v23ae4q-126456074.html
https://ugetube.com/watch/37nYzFuwTRrow2v
https://cos.tv/videos/play/41410295390048256
https://www.bitchute.com/video/KfXyuhwe9XbL/
https://gloria.tv/post/zrKemJNimW1a6EF2Z98Lg3qkF
Завантажити відео: 426,8 MB, 1280×720 / 129,1 MB, 768×432
Багато пропагаторів ЛГБТК посилаються на Катехизм, а саме на параграфи 2358-59. У Катехизмі в цих параграфи дійсно є оманливі формулювання, які відкривають двері для поширення аморальної інфекції. Їх необхідно викреслити з Катехизму, бо вони пропагують фальшиве вчення – фальшиве євангеліє, за яке, згідно з Божим словом, падає анатема, тобто виключення з Христової Церкви і прокляття (Гал. 1,8-9).
Духовні корені Катехизму
Іван Павло ІІ у вступі до Катехизму пише: «У 1986 році я доручив комісії з 12 кардиналів і єпископів на чолі з кардиналом Йозефом Ратцінгером підготувати проект Катехизму, про який просили Отці Синоду. Роботі комісії допомагав редакційний комітет з семи єпархіальних єпископів, фахівців з богослов’я та катехизації».
У тому ж 1986 році Іван Павло ІІ скликав до Асижу представників поганських культів і разом з ними молився. Це був жест апостазії, який створив громадську думку, ніби поклоніння демонам і Христова смерть на хресті були рівноцінними дорогами до спасіння. Цей жест фактично ліквідував місію. Також тоді Іван Павло ІІ подбав про те, щоб новий Кодекс вже не містив покарання екскомуніки за членство в масонській організації. Цим офіційно прийняв масонів до Церкви. Сьогодні вони вже зайняли ключові посади в усій Католицькій Церкві.
Що стосується Катехизму та його пропаганди содомії, то тодішньому кардиналу Ратцінгеру було важко запобігти просовуванню двозначних формулювань у параграфах 2358-59, навіть якщо й відповідальність за цю пропаганду содомії тепер скидають на нього.
Святе Письмо говорить про содомію на багатьох місцях, при чому негативно і застережливо. Так само ставиться і Церковна Традиція. Святий Іван Золотоустий написав: «Найгірша з усіх пристрастей – це пожадливість між чоловіками… Тому кажу вам, що вони гірші від убивць і що краще вмерти, ніж жити в такому соромі. Вбивця лише відділяє душу від тіла, але вони гублять душу в тілі… Ніщо, абсолютно ніщо не є божевільнішим і шкідливішим, ніж це збочення» (Бесіди на Послання до Римлян).
Святий папа Пій V постановив: якщо священнослужитель (диякон, священик або єпископ) скоїть злочин содомії, то мусить бути позбавлений церковного сану і переданий світському правосуддю. А воно карало цей злочин так само, як і вбивство. Папа додав: «Інакше це зло не викоріниться».
Цитата з КKЦ, § 2358: «Немало чоловіків і жінок мають вроджені гомосексуальні нахили…»
Використовувати для гомосексуальних схильностей термін «вроджені» є маніпуляцією, щоб проти гомосексуалізму не можна було нічого закинути. Але так на гомосексуалізм не дивиться ані Боже слово, ані Церковна Традиція. Те, що Катехизм називає вродженими гомосексуальними нахилами, насправді, як каже Святе Письмо, є карою за гріх ідолопоклонства предків, тобто за гріхи проти Першої заповіді Декалогу. У Посланні до Римлян вказано на цей корінь: «…Вони замінили Божу правду на неправду і честь віддавали і служили створінню радше, ніж Творцеві… За це ж і видав їх Бог пристрастям ганебним, чинячи ганьбу, чоловіки на чоловіках» (Рим. 1,25-27).
Постсоборна Церква замінила Божу правду на неправду і пропагує пошану до поганських демонів, тому в ній поширюється гомосексуалізм. Якщо людина замінить поклоніння істинному Богу на поклоніння поганським ідолам, а насправді демонам, то на її потомство лягає кара аж до 3-4 покоління. Так говорить Перша заповідь Декалогу. Незважаючи на це, II Ватиканський собор у декреті «Nostra Aetate» цю заборонену пошану до поганських культів та їхніх демонів офіційно окреслив. Це створило умови для масового поширення гомосексуалізму.
Яких форм набуває сучасне ідолопоклонство серед християн? Це дзен і йогічні медитації, відкритість і захоплення індуїзмом, буддизмом, декадентською музикою, коріння якої виходить з сатанинського вуду, різні форми віщування, наприклад, гороскопи, різні форми магії, спіритизм, окультна медицина, гомеопатія, акупунктура. Ні під час Собору, ні після нього Церква не сказала чіткого слова щодо гріхів проти Першої заповіді, тобто про поганство і окультизм. Навпаки, декретом «Nostra Аetate» вона пріоритетно просовувала у всіх теологічних навчальних закладах пошану до поганських культів (релігій), а фактично і до їхніх демонів. Мовчання щодо інвазії поганства і окультизму практично було і досі залишається неписаним законом католицизму.
За гомосексуальними нахилами, які названо вродженими, насправді стоїть негативна духовна сила, яка впливає і на психіку. Цю силу Біблія і Традиція Церкви називають демоном, тобто нечистим духом. Ісус не толерував нечистих духів, а виганяв їх і звільняв від них людей, на відміну від сучасної Церкви, яка робить якраз навпаки.
У Декалозі найважливішою є Перша заповідь. Вона виражає особисте відношення до Бога. З цього відношення і з цієї правдивої пошани віруючий черпає силу для боротьби з інфекцією зла, яке є в ньому і у світі, а також за підступними нападами демонічних сил.
Коли людина залишить вертикаль, тобто відношення до Бога, і почне поклонятися творінню, видимому чи невидимому (тобто упалим ангелам), тоді вона вже не має сили зберігати моральні норми Божого закону і в інших заповідях.
З гомосексуалізмом пов’язана ціла система зла. Стати рабом або медіумом нечистих демонів не є невинна річ. Це прокляття зводить людей і все суспільство на шлях власного автогеноциду.
Цитата з КKЦ, § 2358: «У ставленні до них (содомітів) слід уникати будь-яких ознак несправедливої дискримінації»
Це означає, що Катехизм забороняє називати гріх гріхом і таким чином скасовує Божий закон. Метою Катехизму вже не є спасіння душ та порятунок поневоленої людини, але він служить масовому поширенню цієї духовної і водночас аморальної інфекції. Тоді дух, що стоїть за гомосексуалізмом не тільки дискримінує, але й жорстоко підпорядковує собі все суспільство, включаючи Церкву. Того, хто не підкориться, заклеймує як гомофоба, якому сучасне законодавство погрожує суворим перевихованням і трьома роками ув’язнення.
Цитата з КKЦ, § 2358: «Тому таких людей (гомосексуалістів) треба сприймати з пошаною, співчуттям і тактовністю».
Запитуємо: до чого ми повинні мати пошану? До душі людини? Але тоді мусимо виступити проти содомії так, як того вимагає Божий закон. Або тут підкреслюється пошана до тіла? Але тоді також треба виступити проти содомії, бо содомія принижує людське тіло. З цього випливає, що поняття пошани є тут лише маніпулятивним. Респектування содомії суперечить Божому закону та людській гідності, а також природній моралі – етиці.
Якщо хвора людина інфікована, наприклад, тифом або чумою, то вона не буде вимагати від здорової людини пошани, пов’язаної з фальшивим співчуттям і тактовністю, які б вели лише до поширення інфекції. Катехизм свідомо замовчує про потребу справжнього покаяння та про справжню природу проблеми гомосексуалізму, а також не наголошує на необхідності уникати близької нагоди до гріха, боротися з думками, почуттями і уявами.
Через співчуття людина завжди відкривається ближньому. Але за гомосексуалізмом стоїть нечистий дух, і першим кроком до його прийняття є співчуття, тактовність, а потім думка – гомосексуальні почуття та бажання, які завершуються ділами. Таким чином людина повністю відкриється содомії, проламає бар’єр і стане гомосексуалістом. А до цього спонукає Католицький Катехизм! Це тяжкий злочин проти Божого закону і проти віруючого католика, який поважає авторитет Церкви, а тим самим і Католицький Катехизм.
Біблія однозначно засуджує содомію і називає її не тільки гріхом, але й гидотою та збоченням, вказуючи, що за неї приходить кара дочасного (2Пт. 2,6) і вічного вогню (Юд. 7). Серед тих, які не матимуть частки в Божому Царстві, названі і нерозкаяні содоміти (1Кор. 6,9). Закон Мойсея встановлював для тих, хто скоїв гомосексуальний акт, смертну кару (Лев. 20,13).
Содоміт для свого звільнення мав би зробити такі кроки: прийняти правду про содомію та використати ефективні засоби для боротьби з гріхом. Водночас він мусить мати правдиву пошану до Бога, а тому необхідно відділитися від коренів содомії, якими є безбожність та ідолопоклонство (Рим. 1,21-25), пов’язані з різними формами окультизму.
Цитата з КKЦ, § 2359: «Через чесноти панування над собою…, інколи через підтримку безкорисливої приязні… вони (содоміти) повинні наближатися до християнської досконалості».
Людина, яка перебуває в рабстві невпорядкованої сексуальності, не сприймає серйозно жодних теорій про панування над собою та християнську досконалість. А вимагати від католика безкорисливої дружби з цим содомітом – це наче послати ягня до вовка.
Справжня безкорислива дружба можлива лише у формі духовної розмови принаймні з двома свідками. При тому слід чітко вказувати на вчення Святого Письма і Традиції. Але гомосексуаліст буде аргументувати Катехизмом. Тут бачимо жахливий злочин Катехизму, який не дозволяє захищати Божу правду і прийняти визволення. Прихильник ККЦ буде стверджувати, що ви все ж таки не є мудріші від Святішого Отця Івана Павла ІІ, який схвалив цей Катехизм. Тому параграфи 2358 і 2359 повинні бути викреслені, інакше на Катехизмі залишається Божа анатема.
«Розпуста й усяка нечистота… щоб і не згадувалися між вами, як це й личить святим» (Еф. 5,3).
Боже слово ніде не вказує, що маємо ставитися з пошаною, співчуттям, тактовністю і недискримінацією до розпусти, чужоложства чи гомосексуалізму, тобто до нечистоти, як це робить Катехизм.
«Що ті люди потай виробляють, соромно й казати. Все, що ганиться, стає у світлі явним, а все, що виявляється, стає світлом» (Еф. 5,12-13).
Боже слово не заохочує до безкорисливої дружби з людьми, які відкидають покаяння та правду. До них належать і особи ЛГБТК. Маніпуляція зі співчуттям і тактовністю відкриває двері для масового поширення содомії і водночас перешкоджає визволенню.
Святе Письмо, навпаки, закликає нас називати зло злом, а гидоту гидотою, щоб таким чином бути захищеними від фальшивого співчуття, фальшивої тактовності та фальшивої пошани. «Все, що ганиться, стає у світлі явним, а все, що виявляється, стає світлом» (Еф.5,13). Отож стає явно, що тут йдеться про важкий гріх, залежність і рабство, яке тримає в неволі всіх тих, які відкрили себе цьому нечистому духу.
Одним словом «пошана», і то пошана до поганства, II Ватиканський Собор скасував правдиву пошану до Бога і фактично усунув Першу заповідь Декалогу. Згодом Катехизм одним словом «пошана», вже до содомії, ліквідує Божі та моральні закони. У Церкві замість віри запанувала невіра, яка приховується за модернізмом з історико-критичним методом. Також запанувала відкритість до поганського ідолопоклонства через декрет «Nostra Аetate». Це підготувало ґрунт для масового поширення содомії. Дух абсурдної пошани до содомії проявився і в постсоборному Катехизмі. Сьогодні, замість пошани до Бога і Його заповідей, тут вже маємо Содом і Гомору. Псевдопапа Франциск завершує це все Синодом про синодальність. Цим копає могилу для Католицької Церкви. За це несе відповідальність II Ватиканський Собор та постсоборний Катехизм Івана Павла ІІ.
Параграфи Катехизму 2358-59 стягнули на цей Катехизм Боже прокляття за проповідування іншого – фальшивого євангелія (див. Гал. 1,8-9). Тоді це антиєвангеліє заражає і щирих католиків, на яких падає прокляття. Тому ці параграфи, які пропагують содомію, необхідно усунути з Катехизму!
+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського (Католицького) Патріархату
+Методій, ЧСВВр +Тимотей, ЧСВВр
єпископи-секретарі
10. 12. 2022
Завантажити: ВВП: Пропаганда содомії в постсоборовому катехизмі є моральним і духовним самогубством (10. 12. 2022)