ВВП: Сабатичний рік ‒ інформація (1 частина)
1 частина: Сабатичний рік ‒ інформація. 2 частина: Сабатичний рік і молитва. 3 частина: Сабатичний рік і койнонія.
1 частина: Сабатичний рік ‒ інформація
Дивіться це відео також на:
https://ugetube.com/watch/jI54QrX2VbnSuAV
https://rumble.com/v1mvqvj-98898895.html
https://cos.tv/videos/play/39465013772850176
https://www.bitchute.com/video/PK0yfh00g0Ed/
Господь через Мойсея дав вибраному народові Свої закони та заповіді. Вони стосувалися усіх сфер життя, не лише релігійного, але й суспільного. Багато з цих приписів для нас незрозумілі, а деякі з них були прообразами, наприклад, жертвування тварин за гріхи людей. Цей прообраз сповнився у Христовій відкупительній жертві на хресті за наші гріхи. Через Мойсея Бог дає також наказ про щорічне святкування свят. Деякі з цих свят збереглися, але отримали новий зміст. Наприклад, Великдень ставить у центрі відкупительну смерть Христа і Його славне воскресіння, П’ятидесятниця – зіслання Святого Духа. Святкування сьомого дня переноситься з суботи на неділю. Тепер ми запитуємо: Як згідно з Божою волею актуалізувати сабатичний рік?
Сьогодні існує нагальна потреба духовної обнови, передусім священства, а потім і Божого народу. Було б ідеально, якби священики дієцезії розділилися на сім груп. Кожна група святкувала б сабатичний рік іншого року. Того року священик, образно кажучи, мав би піти на духовну пустелю. Група священиків використовувала б для цього напівпорожні монастирі або інші невикористані церковні будівлі. Таким чином кожна дієцезія мала б виділити принаймні один сабатичний дім, в якому щороку чергувались би групи священиків. Але на початок принаймні 4-7 священиків можуть попросити єпископа про цю можливість сабатичного року. Він, мабуть, поставить умову, щоб у неділю відправляли Богослужіння. Необхідно почати, тому потрібно прийняти цей компроміс. Церква перебуває у важкій кризі, але все ж багатьом єпископам лежить на серці внутрішнє відродження Церкви.
Якими були б головні засоби відродження, які практикувалися б у сабатичному році? Можна перейняти практику ранньої Церкви: 1) молитва, 2) койнонія, 3) Боже слово, 4) Літургія (пор. Ді. 2,42).
Цього року священики старались би перебувати на внутрішній молитві. Але ні в якому разі не можуть запроваджуватися орієнтальні практики медитації, за якими є дух поганства. Внутрішня молитва – це молитва в Дусі та правді, у ній Святий Дух заступається за нас зітханнями невимовними (Рим. 8,26). Внутрішня молитва спрямована на Христовий хрест і таїнство хрещення, яким ми були занурені у Христову смерть і водночас отримали нове, Христове життя (Рим. 6,4).
Правдива молитва пов’язана з усе глибшим пізнанням кореня зла в нас. Отож йдеться про дорогу очищення, а водночас просвічення і з’єднання.
Для глибокого очищення від духовної темряви і від рабського служіння своєму его найбільше служить правдива братня спільнота. Вона допомагає відкрити укорінені недоліки і злі звички, які поступово стали частиною нашого его. Цим болісним самопізнанням вже починається покаяння – метаноя. Без правдивого покаяння немає прощення гріхів і навіть не почнеться процес визволення з-під влади брехні та зла. Хто буде переживати процес очищення, буде все глибше усвідомлювати Ісусову присутність в собі, а тоді може правдиво сказати разом з апостолом: «Живе в мені Христос» (Гал. 2,20).
Тому священик-проповідник повинен серйозно розпочати метаною – зміну мислення.
Але якщо священик обходить вимоги Божого закону, то й віруючі будуть його наслідувати.
Якщо священик сам не є мужем молитви, то не передасть людям «габітус» – навики – молитви.
Якщо він сам повністю не покладається на Бога, то не вчитиме цього і своїх віруючих.
Якщо він сам любить гроші і комфорт, то буде давати поганий приклад віруючим і невіруючим.
Якщо він сам не розійшовся з духом забобонів і зі симпатією до поганства, то і його слухачі будуть залишатися в темряві сучасного неопоганства.
Якщо проповідник не має Духа Христового, Духа правди, але має духа світу, того ж духа матимуть і довірені йому душі.
Якщо проповідник не є охочий проповідувати і захищати основні правди віри, які ведуть до спасіння, то і довірені йому віруючі не будуть їх захищати.
Якщо священик і належить до братньої спільноти, але сприймає її лише формально і неспроможний прийняти зауваження про свій недолік або погану звичку і лише ображається, то ніколи не передасть людям євангельські життєві принципи.
Якщо проповідник ніколи не говорить про смерть, суд і вічність, то це ознака того, що він сам зовсім не рахується з цими правдами, живе в ілюзіях та переносить цю легковажність і на довірені йому душі.
Якщо проповідник не живе з віри, що є умовою праведності (пор. Рим. 1,17), то і його слухачі не житимуть з віри.
Якщо священик вважає молитву втраченим часом, то і його віруючі не будуть молитися.
Якщо священик не протистоїть у вірі демонській силі, як в молитві, так і в спокусі, то і його овечки не будуть їй протистояти.
Якщо пастир не є охочий заради Христа терпіти переслідування, висміювання і очорнення, а можливо й мученицьку смерть, то не будуть охочі і його овечки.
Якщо проповідник респектує або навіть схвалює аборти та евтаназію, то їх будуть схвалювати і довірені йому душі.
Якщо проповідник не наголошуватиме на подружній вірності і на обов’язковості цього зобов’язання перед Богом, то буде винуватцем того, що розпадеться багато сімей.
Якщо проповідник не скаже ясного слова засудження проти содомії та сексуальних збочень, то ті, які його слухають і перебувають під тиском світу, будуть схвалювати содомію.
Якщо проповідник щодня витрачає час на пошук непотрібної інформації в Інтернеті чи веде безплідні розмови по мобільному телефону, то і віруючі будуть його наслідувати.
Сабатичний рік у Божому слові
Лев. 25,3-4: «Шість років засіватимеш своє поле і шість років обтинатимеш свій виноградник, і збиратимеш урожай із них. А на сьомий рік буде цілковитий відпочинок для землі… Поля твого не засіватимеш і виноградника твого не будеш обтинати».
У духовному сенсі це слово стосується Божого поля і Божого виноградника, а також Божих працівників. Шість років вони повинні обробляти Божий виноградник, проповідуючи покаяння, та орати борозну на місійному полі. Вони повинні обтинати Божий виноградник, щоби він приносив користь, тобто проповідувати Боже слово, навчати, докоряти, підбадьорювати (2 Тим. 4,2). Це важка праця. Але на сьомий рік Божий працівник мав би перестати працювати у винограднику і на Божому полі, та увесь свій час присвячувати молитві і Божому слову (Ді. 6,4).
Чому? Бо якщо проповідники самі не мають внутрішнього з’єднання з Богом, не поведуть до цього і своїх слухачів: «Якби вони перебували в довірливому спілкуванні зі Мною і проповідували Мої слова Моєму народу, то відвернули б їх від їхньої злої дороги і від їхніх лихих учинків» (пор. Єр. 23,22). Якщо проповідник не перебуває в довірливому спілкуванні з Богом, то через нього не буде діяти сила Святого Духа. Саме на молитві проповідник отримує Божу силу.
Якщо проповідник впродовж шести років при своїй пасторальній праці присвячується також молитві та дає Богові десятину часу, тобто 2,5 години щодня, то все ж його душа, тобто його земля, потребує сьомого року відпочинку від зовнішньої діяльності, щоб він міг повністю присвячувати Богові свій час.
Втор. 15,1-3: «Кожного сьомого року робитимеш відпуст».
Цю цитату слід розглядати насамперед у світлі Євангелія, тобто у зв’язку з прощенням провин. Ісус каже: «Якщо ти не простиш ближньому провини його, і тобі Бог не простить» (Мт. 6,15). Легко простиш, коли усвідомиш свої провини ‒ гріхи ‒ перед Богом.
Втор. 31,10-13: «Кожного сьомого року… щоб (народ) з’явився перед обличчям Господа, Бога свого… Читатимеш (Божий) закон, щоб слухали та навчалися боятись Господа, Бога вашого, та щоб пильно виконували всі слова цього закону».
Сьомого року ізраїльтяни були зобов’язані:
1) з’явитися перед Божим обличчям ‒ присвячуватися молитві;
2) слухати Божий закон, щоб знати його;
3) мати святий страх перед Богом, щоб пильно виконувати Божий закон.
Перед Божим обличчям священик правдиво усвідомлює свої гріхи та отруйний корінь зла в собі і набуває навики покаяння і правдивості. Для ізраїльтян було важливо слухати Божий закон, а для нас важливо знати і реалізувати Христові заповіді, які є зокрема в Євангелії від Матея, у 5-7 главах. Незнання Святого Письма – це незнання Христа.
Суть сабатичного року полягає не тільки в тому, щоб присвячуватися внутрішній молитві та Божому слову. Також треба реалізувати братню спільноту – койнонію. Таким чином кожен може пройти правдивим і глибоким очищенням від свого его та позбутися духовної сліпоти.
+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського (Католицького) Патріархату
+ Методій, ЧСВВр + Тимотей, ЧСВВр
єпископи-секретарі
14.07.2022
Завантажити: ВВП: Сабатичний рік ‒ інформація /1 частина/ (14.07.2022)