skip to Main Content

Відповідь єпископу Шнайдеру щодо питання справжнього папи

4.03.2020

28 лютого 2020 року єпископ Шнайдер написав есе про питання справжнього папи. Він вперто відстоює свою демагогію, що хоч Бергольйо єретик, він повинен залишатися на найвищій посаді. З вини Шнайдера сьогодні Церква створює враження самогубної системи, де вже не діє навіть здоровий глузд.

Але ж Бог допустив Бергольйо на папський уряд. Який Він має з цим план?

Своїми єретичними провокаціями Бергольйо ненароком викрив цілу апостатичну систему, яка ще від II Ватиканського Собору нищить Церкву. II Ватиканський Собор двозначними поняттями, декларацією Nostra aetate та своїм аджорнаменто відкрив двері для масового поширення єресей. Бергольєве вшановування демона Пачамами є лише реалізацією декларації Nostra aetate.

Що говорить апостол народів щодо питання єресей та єретиків?

Апостол Павло має не лише авторитет апостола, але й авторитет святописця, через якого говорить Бог. Апостол у посланні до Галатів 1,8-9 чітко каже: «Та коли б чи ми самі (тобто апостол Павло чи апостол Петро, або будь-який з апостолів), чи ангел з неба (який має більший авторитет, ніж людина) проповідували вам інше євангеліє, ніж те, що ми вам проповідували, нехай буде проклятий – анатема!».

Цитата Шнайдера: «Канони, які говорять про автоматичну втрату церковного уряду через єресі у Кодексі канонічного права від 1917 року (канон 188 §4), і …від 1983 року (канон 194 §2), папи не стосуються».

Клерикали, тобто церковні єретики, фарисеї та законники, сьогодні б’ють по голові Церковним кодексом щирих священиків та єпископів, які прагнуть обнови. Але кожен мав би знати, що Церковний кодекс діє для Церкви, яка заснована на правовірному вченні та моралі. Цей фундамент надав авторитету Церковному кодексу. Але якщо основи правовірної доктрини порушені і Кодекс служить лише для утвердження відступницької системи, то він втрачає свій авторитет. Тоді він служить не для захисту, а для самознищення Церкви. Церковні закони повинні бути підпорядковані Божим законам, а не так, як це сталося сьогодні, що Божі закони нищаться церковними наказами, а правовір’я – церковними декретами та ексгортаціями. Кодекс в руках єретиків, які вимагають фальшивого послуху, служить для масового вбивства душ!

Цитата Шнайдера: «Ні Граціан, ні св. Роберт Белларміно, ні св. Альфонс, ні інші відомі теологи не подавали  свої погляди як вчення Магістеріуму Церкви».

Вони їх не подавали, бо цього не було потрібно. Їхнє вчення та вчення Церкви повністю узгоджувалося зі Святим Письмом, тому вони ні в чому не відхилялися від Магістеріуму. Їм не потрібно було створювати свій правовірний Магістеріум. В їхній час не існувало фальшивого Магістеріуму, але сьогодні він існує. Тоді нікому навіть не прийшло б на думку, що папа міг би притягнути до Ватикану нечистого ідола Пачамаму і поклонятися йому.

Цитата Шнайдера: «… справа (автоматичної втрати папського уряду єретичним папою) залишається щонайменше сумнівною».

Бергольйо здійснив провокаційний відступницький жест з Пачамамою. У цьому випадку автоматична втрата папського уряду не є щонайменше сумнівною, як стверджує Шнайдер, але її стосується чітке твердження з Гал. 1,9: «Хто б проповідував інше євангеліє … нехай буде проклятий (тобто виключений)».

Цитата Шнайдера: «Навіть якби хтось дотримувався погляду про автоматичну втрату папського уряду через єресь, то у випадку папи Франциска Колегія кардиналів чи представницька група єпископів не видала такого проголошення».

Це не аргумент, це сором!

Цитата Шнайдера: «… (не було проголошення єпископів) про автоматичну втрату папського уряду, в якому були б уточнені конкретні єретичні твердження та дата їхнього проголошення».

Чому не було? Адже серед інших апостатичних проявів, явна апостазія Бергольйо відбулася 4 жовтня 2019 року у Ватиканських садах з Пачамамою і з поганським ритуалом. Чому єпископи не написали проголошення і не вказали хоча б цю дату і хоча б цю причину виключення Бергольйо? Бо вони бояться не за Боже стадо, а за себе.

Цитата Шнайдера: «Згідно погляду св. Роберта Белларміно, один єпископ, священик або віруючий мирянин не може констатувати факту втрати папського уряду через єресь».

У Церкві були створені такі умови, що навіть два правовірні католицькі єпископи у боротьбі за відродження Церкви не можуть діяти узгоджено. Деяких залякують, інших ізолюють, і їм заборонено говорити в мас-медіа. Прикладом є колишній архиєпископ з Казахстану Ленга, який зараз проживає в Польщі.

З Пачамамою дійшло до такої єресі, яка є незаперечною; той факт, що єпископи мовчать і на це, є ознакою надзвичайного упадку католицької ієрархії.

Цитата Шнайдера: «…внаслідок цього, навіть якщо один єпископ чи священик переконаний, що папа Франциск вчинив злочин єресі, він не має повноважень усунути його ім’я з літургійного канону».

Шнайдер стверджує, що в результаті того, що єпископи публічно не виголосили про апостазію Бергольйо, ніхто не має права перестати згадувати його в Літургії. Однак кожен священик після апостатичного жесту Бергольйо з Пачамамою, відповідно до Святого Письма, Традиції і совісті, зобов’язаний у своїй парафії не згадувати Бергольйо в Літургії, а також єпископ у своїй дієцезії має обов’язок заборонити згадувати ім’я апостата Франциска. Про єдність з апостатом не згадує ні архиєпископ Вігано, ні архиєпископ Ленга та інші.

Цитата Шнайдера: «…католики також повинні вважати правильне вчення (єретичного) папи частиною Магістеріуму Церкви, його правильні рішення частиною церковних законів, а його призначення єпископів та кардиналів дійсним».

Цим твердженням Шнайдер явно суперечить догматичній буллі «Cum ex apostolatus officio» Павла IV, яка стверджує, що єретик вже не є папою і все, що він робить, є недійсним. Мета Шнайдера – будь-якою ціною утримати Бергольйо при владі, щоб він міг якнайбільше знищити Церкву.

Цитата Шнайдера: «Святий Роберт Белларміно писав: „Так само, як дозволено чинити опір папі, якщо б він напав на чиєсь тіло, так само дозволено чинити йому опір, якщо б він напав на душу або старався знищити суспільний порядок, чи навіть Церкву. Я кажу, що дозволено чинити йому опір, не виконуючи його наказів і перешкоджаючи здійсненню його волі”» (De Romano Pontifice, II, 29).

Святий Белларміно подає вчення Святого Письма і всієї Традиції. Але Шнайдер використовує цю цитату, щоб в наступному контексті поставити її під сумнів.

Цитата Шнайдера: «Папа і Церква насправді не цілком тотожні. Папа є видимим главою Церкви воюючої на землі, але також є членом Містичного Тіла Христового».

Якщо Шнайдер визнає, що це є характеристика папи, то мусить визнати і Святе Письмо та буллу Павла IV, а також св. Альфонса та інших вчителів Церкви, включно зі св. Белларміном, який каже: «Папа, який є явним єретиком, перестає бути папою та главою, так само, як перестає бути християнином і членом тіла Церкви: відповідно до цього він може бути суджений і покараний Церквою» (De Romano Pontifice, II, 30).

Цитата Шнайдера: «Проголошення папи Франциска недійсним папою, чи то через його єресі, чи через недійсні вибори (нібито з причини порушення норм Конклаву…) це … заходи, спрямовані на виправлення сучасної безпрецедентної кризи папства. Вони суто людські і виявляють духовну короткозорість».

Шнайдер, хоча й маніпулює та бреше, сказав і певну правду, а саме те, що сучасна криза папства є безпрецедентною. А тому проголошення папи Франциска недійсним папою через єресі не є суто людськими заходами, як він стверджує, і вони зовсім не виявляють духовну короткозорість. Вони виражають позицію Святого Письма і Традиції. Тоді Шнайдер повинен був би засудити всю Церкву впродовж 2000 років як короткозору. Апостол Павло мав би бути засуджений як короткозорий, і папа Павло IV з доктринальною буллою, і св. Белларміно, бо вони опиралися на вчення Церкви. Шнайдер не опирається на вчення Церкви, а на демагогію, якою абсурдно утримує єретика і апостата на найвищому уряді.

Цитата Шнайдера: «Проблему … неможливо вирішити людськими зусиллями, але… вона вимагає божественного втручання».

Бог уже втрутився, коли за єресь, згідно Гал. 1,8, наклав анатему на кожного єретика. Бергольйо перебуває під анатемою за фальшиве євангеліє, і тепер тільки потрібно, щоб єпископи доклали людських зусиль та оприлюднили анатему. Але Шнайдер цілеспрямовано це заперечує.

Цитата Шнайдера: «Спроби вирішити сучасну кризу папства, які підносять погляд св. Роберта Белларміно з його конкретним рішенням … від самого початку приречені на невдачу».

Тут не йдеться про погляд св. Роберта Белларміно, але про реальність, яку виражає Святе Письмо в посланні до Галатів 1,8, Традиція і догматична булла Павла IV. Якщо, на думку Шнайдера, ці основи приречені на невдачу, то це вже не Католицька Церква.

На закінчення Шнайдер пише: «Не можемо бути байдужими у проповідуванні католицької правди, але мусимо перестерігати і напоумляти, коли папські слова та вчинки явно пошкоджують віру».

Що це за нісенітниця: жоден католик не може бути байдужим у проповідуванні католицької правди, але папа є таким, що від нього треба усіх перестерігати, оскільки словами і ділами він дуже серйозно пошкоджує і нищить віру. Він автоматично виключений з Тіла Христового, але, на думку Шнайдера, повинен залишатися на посаді і надалі ліквідувати доктринальні та моральні фундаменти Церкви.

Цитата Шнайдера: «Однак те, що сьогодні мали б зробити усі справжні сини та дочки Церкви, це розпочати серйозний всесвітній хрестовий похід молитов та покаяння, просячи про божественне втручання».

Справжніх синів та дочок Католицької Церкви, включаючи щирих журналістів, Шнайдер своїми маніпуляціями тягає за ніс і робить дурнями. На іншому місці Шнайдер стверджує, що єдиний вихід з кризи – це начебто чекати, поки папа-єретик помре. Тепер він закликає до всесвітнього хрестового походу, який має просити про божественне втручання, що в цьому контексті означає, щоб Господь Бог якнайшвидше вдарив блискавкою Бергольйо, і цим би ситуація канонічно вирішилася.

Висновок:

Єретична демагогія Шнайдера утримує в пасивності справжніх синів і дочок Католицької Церкви і не дозволяє їм позбутися духовного вбивці, який ліквідує Церкву і під фальшивим послухом веде їхні душі до погибелі.

В даній ситуації рішенням, як врятуватися від апостатичної системи, яку очолює Бергольйо, є саме синодальний шлях. Німці використали цю можливість, але для зла, щоб інтенсивніше руйнувати Церкву. Відповідальні єпископи та священики в кожному народі повинні негайно використати синодальний шлях для справжнього відродження Церкви. Чому? Бо якщо процес апостазії піде далі, то проникне настільки глибоко, що справжня Церква Христова стане всього лиш маленьким стадом. Але про неї сказано, що ворота пекельні її не здолають, навіть якщо вона залишиться тільки в катакомбах. Якщо через синодальний шлях буде надана можливість для духовного відродження в окремих народах, то правовірні католики згодом знову зможуть об’єднатися під проводом такого папи, який буде захищати правовірне вчення та Божі Заповіді. Синодальний шлях, хоча й виглядає як розкол, в даній ситуації не є розколом, але порятунком від диктатури єресі, яка веде до пекла. Мета – залишатися в єдності з Христом та Його вченням, яке забезпечує вічне спасіння.

 

+ Ілля

Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату

+ Методій, ЧСВВр            + Тимотей, ЧСВВр

єпископи-секретарі

 

 

Back To Top