Плоди II Ватиканського Собору за 60 років – трансформація Католицької Церкви в псевдоцеркву Нью-Ейдж /5 частина/
Дивіться це відео також на: https://rumble.com/v6eq8yd–ii-..-5.html
https://www.bitchute.com/video/juuN6hIHeADF/
https://cos.tv/videos/play/58626516552814592
https://youtu.be/T5G6-OcM7es
Цар Єровоам запровадив в Ізраїлі ідолопоклонницьку систему в Бетелі та Дані. Ізраїльтяни в пустелі приносили жертви золотому тельцю, а в Бетелі ‒ вже двом тельцям. За це ідолопоклонство Бог карав царя і народ стражданнями та війнами, а на кінець і Вавилонським полоном. Багато царів були засуджені Богом за їхню злочинну пасивність ‒ за те, що не усунули ідолопоклонницьку дорогу Єровоама. Про царя Омрі та інших написано: «Він ходив у всьому дорогою Єровоама і в гріхах, якими той вводив у гріх Ізраїля» (1 Цар. 16,26).
II Ватиканський Собор також окреслив програму поклоніння двом тельцям. Перший телець – це пошана до поганства та його демонів, запроваджена декларацією «Nostra aetate». Другий телець – це єресі модернізму, які були втілені як плід II Ватиканського Собору до всіх теологічних шкіл через історико-критичний метод. Про першого тельця-ідола ми говорили в попередніх чотирьох частинах. Тепер поговоримо про другого тельця – про модернізм. Обидва ці ідоли II Ватиканського Собору підривають не тільки першу, але й усі інші заповіді Декалогу і загалом всю суть віровчення.
За шлях Єровоама, який Іван XXIII окреслив через II Ватиканський Собор, на нього посмертно впала екскомуніка. Однак Франциск Бергольйо парадоксально канонізував його.
Павло VI підтвердив єретичні документи і духа II Ватиканського Собору і за це на нього також впала екскомуніка latae sententiae і посмертне виключення з Церкви. Але псевдопапа Франциск також абсурдно його канонізував.
Іван Павло ІІ замість того, щоб зупинити прогресування поклоніння двом тельцям неопоганства і модернізму, ще прискорив процес апостазії. Тоді він охопив усі теологічні навчальні заклади. Модернізм пов’язаний з історико-критичним методом, який ставить під сумнів Божество Христа, Його реальне та історичне воскресіння і натхнення Святого Письма. Іван Павло ІІ у 1986 році скликав до Асижу поган і в єдності з ними молився. Але погани моляться не до Бога, а до диявола і демонів. Папа об’єднався з ними в цьому і дав велике згіршення усім християнам. Так він пришвидшив перехід на дорогу відступництва до поганства. Бергольйо також абсурдно канонізував його. Крім того, згідно з догматичною буллою «Cum ex apostolatus officio», все, що робить апостат, є недійсним і неефективним. Це також є причиною недійсності канонізації соборних і постсоборних пап. Один започаткував, другий схвалив, а третій пропагував прихований переворот – перманентну революцію для самознищення Церкви.
Бенедикт XVI повинен був використати довірений йому папський авторитет для того, щоб зробити рятівний крок, без якого неможливе відновлення Церкви. Цей крок полягав у тому, щоб назвати II Ватиканський Собор тим, чим він був і є, тобто єретичним і недійсним. Він цього не зробив, але навпаки, 2011 року беатифікував Івана Павла ІІ і таким чином підтвердив його апостатичний жест в Асижі. Цим також накликав на себе Божу анатему.
Франциск Бергольйо вчинив низку явних єресей, таких як інтронізація демона Пачамами та посвячення сатані в Канаді. Через догматичну декларацію «Fiducia supplicans» він здійснив розкол, установивши нове вчення – содомське антиєвангеліє. У дусі Собору Бергольйо також прискорив процес самознищення Церкви, запровадивши принцип зміни парадигм. Таким чином псевдопапа нівелює основні правди віри, необхідні для спасіння.
Коріння модернізму сягає аж до 18 століття. Саме тоді під впливом масонів виник рух під назвою просвітництво. Він мав вплив не тільки на світські події, а й на Церкву. У 19 столітті за просвітництвом прийшов модернізм. Він мав на меті адаптувати правди віри до світу – т.зв. аджорнаменто. Фактично йшлося про ліквідацію основних істин християнства, тобто про поступову духовну евтаназію. Модерністи були і є ненаверненими священнослужителями, які не борються з власною гордістю та пожадливістю і не наслідують Христа. Вони не вірять Богу, а тому соромляться правд віри! Невіра є для них мотивацією, щоб пристосувати вчення Церкви до духа цього світу. Вони заперечують надприродний характер Церкви, а її першочергове завдання – спасіння безсмертних душ – уперто ігнорують і таким чином роблять з неї своєрідну псевдогуманістичну організацію.
Сьогодні модернізм представлений насамперед історико-критичним методом у теології (ІКТ). Без справжнього навернення і конкретного рішення йти за Христом і повністю відкритися Його Духу ніхто не тільки не зможе боротися з модернізмом, тобто з духовною отрутою ІКТ, але й поширюватиме її. Насправді це прихована духовна боротьба з силами темряви (пор. Еф. 6, 11-19).
Що Святе Письмо говорить про садукеїв? Вони не вірили в ангелів, ні добрих, ні злих, не вірили у воскресіння з мертвих, не вірили ні в яке чудо. Цей дух ідентичний духу, представленому сьогодні в Церкві історико-критичними теологами, які практично заперечують Божество Христа. Вони мають інше євангеліє та іншого духа, ніж апостол Павло та інші апостоли! У цьому іншому дусі, дусі атеїзму, вони т.зв. пояснюють Святе Письмо.
Апостол Іван пише, що у світ прийшло багато єретиків, які відрікаються Христа. Він застерігає від цих антихристів, щоб віруючі не приймали їх у дім та не вітали, і таким чином не брали участі в їхньому блуді (пор. 2 Ів. 1,10).
Сьогодні єретики стверджують, що тільки вони можуть пояснювати Святе Письмо і все католицьке вчення, а це начебто т.зв. науково. При тому вони не респектують ні авторитету й традиції Церкви, ні основ віри – догм. Модернізм заперечує те, що Церква навчала протягом 2 000 років. Він базується на атеїстичній філософії, заперечує все надприродне в Біблії, приховано заперечує воскресіння Христа, не вірить, що Ісус є істинним Богом та істинною людиною, єдиним Спасителем. Модернізм має нове вчення, в якому Христа поділяє на Христа історичного та Христа віри, якого нібито вимріяла перша спільнота віруючих. Як ці абсурди, засуджені ще Пієм Х, можна було просунути на всі теологічні школи? Відповіддю є II Ватиканський Собор і постсоборний дух.
Дію цього єретичного духа можна порівняти з отруєнням ціаністим калієм (ціанкалієм). Ціаністий калій хімічно з’єднується з кисневими рецепторами крові. З’єднання з отрутою, що приносить смерть, відбувається набагато швидше і легше, ніж з’єднання з киснем, який приносить життя. Смерть настає від нестачі кисню. Подібно діє і дух, який є за модернізмом ІKT. Він улещує мисленню «старої людини» і його з’єднання з духом брехні відбувається швидше й легше, ніж з’єднання з Божим словом і Духом правди. Природна, тілесна людина з її чисто раціональним підходом до Святого Письма завжди породжувала і буде породжувати єресі і з легкістю та великою швидкістю їх поширювати.
Ціаністий калій має приємний мигдальний запах. Подібно усі лженауки, включно з ІKT, приємно лестять тілесній людині. Після їх прийняття вона просто нещадно і швидко задихається, бо вже не може отримувати з повітря життєдайний кисень, як би сильно не надихалася. Організм уже не може включити його у свою структуру – втілити. Те саме відбувається зі студентом теології або читачем літератури ІKT. Кожен, хто відкрився і прийняв у свою душу отруту модернізму, вже не може приймати живе Боже слово, і тому через невіру настає духовна смерть. Людина, сп’яніла від приємного аромату духовної отрути (єресі), за якою стоїть дух брехні та смерті (пор. Ів. 8, 44), ним внутрішньо задихається.
Святий Василій чітко вказує, що Святе Письмо є для життя, і кожен буде відповідати, чи жив згідно з Божим словом. Єретичні теологи зовсім не розуміють змісту Святого Письма, а правовірна позиція святих отців для них абсолютно чужа.
Модерністичний метод займається цілком неосновним, абсолютно оманливим та штучно створеним вирішенням сконструйованих проблем. Діяльність ліберальних теологів для Церкви є тим, чим для землеробства був би вишкіл агрономів, які плекали б різні види шкідників, взаємно в цьому змагаючись, поки б не заморили весь урожай настільки, що врешті би спричинили світовий голодомор.
В той час, коли Церква нищилась зсередини єрессю аріанства, святий Василій взивав: «Усі ці люди уражені невиліковною пошестю божевільної любові слави, так що кожен тужить бути вище, ніж інший, а в той же час їхній корабель насправді йде на дно страшної глибіні. … Всі встановлені Отцями границі (догми) порушені, кожну підвалину, кожну твердиню здорового погляду правдивої віри зрушено… Якщо на нас не нападає наш ворог, то нас ранить товариш поруч». Такий стан є і сьогодні, але багато людей його вже не бачить – вони духовно осліпли!
Професор Ета Ліннеман засвідчила, чому вона сказала «Ні!» історико-критичній теології. Будучи ученицею Р. Бультмана, E. Фухсе, Ф. Ґоґартена і Ґ. Ебелінґа, вона мала в цьому напрямку найсильніших вчителів, які могли запропонувати їй історичну теологію. Її перша книга стала бестселером. Сама працювала університетським викладачем теології та методики. Але потім публічно і радикально зізналася, що така праця шкодить проповіді Євангелія. Після свого щирого навернення вона пішла на місії.
Цитата професора Ети Ліннеман:
«Атеїстична історична наука оперує Божим словом, при цьому ним самим не займаючись. І такий безглуздий підхід ще називають теологією – мовою про Бога. А це ж величезне спотворення. Одну генерацію за другою, які були охочі і ревні служити Богу, ми „переводили через вогонь” і жертвували їх цьому молохові атеїстичної теології. В результаті маємо генерації спокушених спокусників. Коли вже нарешті навернемось і покинемо ці ідолослужіння?!
Кожен, хто піде цією дорогою безбожності, у своїх рішеннях вже не вільний; тут є щось чи хтось, хто його змушує. Цей тиск здійснюється не тільки за посередництвом сформованих методів, але і демонськими силами, під тиском яких опиниться кожен, хто стане на цю дорогу. Від цієї хвилі він вже не є вільний, але підлягає надзвичайній силі.
Непохитно вважаю за сміття все, що я викладала і написала аж до того часу, коли відкрила Ісусові своє життя. Усе це ще 1978 року я власноручно винесла на смітник і прошу вас щиро: якщо маєте дещо з цього в своїй бібліотеці, зробіть те саме».
+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського (Католицького) Патріархату
+ Методій, ЧСВВр + Тимотей, ЧСВВр
єпископи-секретарі
17.01.2025